Година - реквієм до 30 - річчя Чорнобильської таргедії

"Поріс чорнобилем Чорнобиль, 

бідою нашою поріс" 

(вечір памяті до 30-річчя Дня Чорнобильської трагедії)

Мета й завдання:

- навчати дітей уболівати за минуле своєї держави;

- сприяти формуванню особистості, що протистоятиме злу, насиллю, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;

- розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;

- виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя —

- як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; х виховувати почуття поваги та пам'яті до трагічних сторінок України.

Обладнання: написи на плакатах: «Чорнобиль не мас минулого», «Чорнобиль... Трагедія... Пам'ять...», презентація.

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин?

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить...

Б. Олійник

ХІД ЗАХОДУ

АВАРІЙНИЙ ВІДЛІК ЧАСУ

1-й ведучий. Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерп­ний біль.

1-й  читець

Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

2-й читець

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

3-й читець

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім'ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад Прип'ятською водою...

На фоні тихої музики та слайду і презентації звучать слова.

4-й читець

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров на твоєму обличчі.

5-й читець

26 квітня... В ніч забуття

Йде страшне створіння — атомне дитя.

Суть його безкровна і зіниць нема,

І уста безкровні, і душа німа.

Демонстрування слайдів з 2 по 9 (із музичним супроводом М. Поліщук «Чорнобиль»).

1-й ведучий. Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її. Погано збудували. Погано й пильнували. Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудними. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених зем­лях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.

2-й ведучий. Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося дав­нє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція. А ці слова із Біблії, Одкровення святого Івана Богослова: «Третій Ангел просурмив і впала з неба велика зірка, що горіла, немов сві­тильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім'я цієї зірки — полинь. І третина вод стала по­лином. І багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали...».

1-й ведучий. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була та­кою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме тієї ночі, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним. На чет­вертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства.

2-й ведучий. Країна ще нічого не знає. Довгі тривож­ні дні, щоправда, придушені муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмисли­ти те, що трапилося. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.

1-й ведучий. За покликом рідної землі на захист сво­го народу першими до палаючого реактора за три­вогою прибули пожежники охорони станції, очолю­вані начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип'яті, що очолював лейтенант Віктор Дибенко. Вступивши в полум'я смертельної небезпеки, яким дихав реак­тор, пожежники тієї ночі, не шкодуючи сил і жит­тя, виконали присягу на вірність народові України.

1-й читець

Так, земля заводнилась

І стала страшна, ніби атом.

Ви не знали про це, молоді обранці життя.

Кожен з вас до кінця залишився і в смерті солдатом,

І про власну хоробрість не знали ви ще до пуття.

2-й читець

Тільки б смерть зупинить,

Ту підступну, що атомом зветься,

Де живе все згорає на її непомітному тлі.

Ви плечем до плеча пов'язались

І серцем до серця, ідучи у вогонь

Лиш заради життя на землі.

3-й читець

Зойкнула Земля чаїним криком:

—  Сину, вбережи і захисти!

—  Вийшла мати із ікони ликом:

—  Йди, синочок. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

—  Сину, вбережи і захисти!

—  Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

—  Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?..

І уже ні сина, ані мужа. Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність. 

Дух і воля, небо і земля.

4-й читець

Жорстока ноче, о, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука, вість одна...

Ті, що пішли в огонь, ввійшли у стогін,

І душу, болем зчорнену до дна.

5-й читець

І, може, стали ми від болю ближчі, Четвертий блок заповнив думи вщерть... Як відродить землі ясне обличчя, Коли нічим не зупинити смерть.

1-й ведучий. Найпершим, у кого зупинилося на мит вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на пост його друг Володимир Миколайович Каменюк. Його обпаленого й опроміненого, винесли на руках пожежники " і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія Івановича так і не знайшли... Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, ні не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.

1-й читець

Палаюча безодня ночі,

Нема ні впину, ні кінця,

А ранок ще страждань доточить,

Ще сколихне людські серця.

2-й читець

Ще день, мов поклик розів'ється

У небі, обріях земних.

І пам'ять зболеного серця

Назве і мертвих, і живих.

2-й ведучий. А вогонь все лютував, не затихав. Від­критий ректор, а зверху над його смертельним ра­діаційним диханням, на величезній висоті маячіли маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машин­ної зали. Навколо, разом із вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

1-й ведучий. До п'ятої години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величез­ний стовп диму, пилюки підірвався від реакто­ра і посунув територією України, Білорусі, сіючи смертоносну радіацію...

На фоні слайдів 10 і 11 презентації звучать слова.

2-й ведучий, їх було 28 — пожежників Чорноби­ля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям ней­мовірної небезпеки. На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбовано імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Віктора Дибенка, Мико­ли Титенок, Володимира Тишури — перших, хто собою закрив вогонь.

Продовження демонстрування слайдів по 14-й (музичний супровід — Моцарт «Реквієм, ре-мінор»).

1-й читець

Душевні, добрі, сильні, вперті —

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь — ще довго помирать.

2-й читець

Бій без траншей і без окопів...

Він увійшов у пам'ять літ.

Спасли чорнобильці Європу,

 А може, цілий світ.

3-й читець

Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

1-й ведучий. Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час лікві­дації Чорнобильської катастрофи.

Хвилина мовчання.

1-й ведучий. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули увесь світ. У результаті аварії стався викид величезної кіль­кості радіоактивних речовин із активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенес­лись на великі відстані. Йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, шгутопій-239, плутоній-240. Увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на тери­торіях України, Білорусі та Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. До життів мільйонів людей увійшли слова «радіа­ція», «зона», «ліквідатор», «відселення».

2-й ведучий. А на квітучій українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

1-й ведучий. Евакуація. Цей термін воєнного часу, який жив тільки у пам'яті людей, що пізнали ли­холіття часів вітчизняної, увірвався в наше сього­дення. Його викликав чорнобильський ураган, ви­рвавши людей із обжитих ними місць, відірвавши від коріння, що єднало з рідною землею. Ця земля почала називатися «зоною».

1-й читець

Зона.

На всій планеті до сьогодні ти одна,

На сотні літ приречена, приречена,

Тут совість кожного тобою опромінена,

Тобою біографія оміряна.

Ти ніби свіже унаочнення біди.

2-й ведучий. На сьогодні два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них ві­сімсот тисяч дітей. Смерті понад 35 тисяч людей пов'язано з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

1-й ведучий. Радіація -- невидимий і тому підступ­ний ворог усього живого. Від неї складно вберег­тися, захистити себе та природу. Як відомо, і за­раз у зоні відчуження проживають люди, їх дуже мало. Та все ж живуть.

1-й читець

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка,

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь;

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози,

і болять твої роки так близько,

Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом,

не нужденна ні хлібом, ні сіллю,

Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою.

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба,

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

1-й ведучий. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. Ми­нуло 30. А біль не вщухає, тривога не залишає людей, пов'язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпси­су. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми відчуватимемо на собі її наслід­ки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

2-й читець

Подій могло не бути цієї ночі —

А скільки сили віддано й життів

За те, що хтось там, десь там був не точний,

За те, що хтось у чомусь поспішив.

Чорнобиль — тільки лиш маленька віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку,

Й можливо, в нім майбутнього сліди.

1-й ведучий. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

  

3-й читець

Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

Очисть від скверни воду нам і кров,

 Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов.

ЗВЕРНЕННЯ ЗЕМЛІ

Земля. Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої. Чи не я вас породила, чи не я вам сили даю? Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Захищаю братів ваших мен­ших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля не ро­дитимуть, не колоситиметься на них золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я — ваша мати.

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

   

Учитель. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як нині усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не спові­щала про біду. Навпаки, всім ще звечора хотілося отримати від природи хорошу погоду. Проте тієї самої ночі, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Від­лік часу пішов на години, хвилини та секунди.

Сьогодні увесь світ знає про ту виняткову місію, яку взяли на себе під час подолання ядерної стихії працівники пожежної охорони. Через пекло Чорнобиля пройшло 6217 пожежників із усіх областей України.

Ще й сьогодні ми не можемо сповна оцінити й осмислити наслідки фатального вибуху, що спрогнозувати його відлуння в майбутньому. Знаємо тільки: це — назавжди.

Щороку ми повертаємося пам'яттю і серце до незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути, кому зобов'язані мирним небом над головою можливістю жити і ростити дітей та онуків. Віддаємо данину шани і вдячності тим, хто пожертвував найдорожчим, хто пішов у вічність заради життя і майбутнього свого народу та всього людства.

Учениця

Чорнобильський дзвін —

За ким же б'є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить.

Щоб пам'ять не згасла,

Щоб ти пам'ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

...Чорнобильський дзвін — ,           

Печаль і журба,

За ними б'є він,

Кого вже нема...

Учитель. Герой Радянського Союзу лейтенант Воло­димир Павлович Правик. Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок. Сержант Микола Васильович Ващук. Старший сержант Василь Іванович Ігнатенко. Старший сержант Микола Івано­вич Тітенок. Сержант Володимир Іванович Тишура.

Виховна година "До Дня Соборності України"

Виховна година

"До Дня Соборності України"

(для учнів початкових класів).

Мета: закріпити знання учнів про Україну, соборність країни,її символи, традиції, впроваджувати елементи естетичного виховання, культури спілкування; розвивати українське мовлення, культуру поведінки; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини України, її символів, традицій, обрядів.

(звучить Гімн України)

Легенда «Наша Земля»

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись на  розподіл пізніше, але землі їм вже не дісталося. От вони й пішли до Бога. А він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати.       Стали чекати.

Через деякий час Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, — відповіли наші предки, — там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці».

«Тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам'ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні — ворога».

Пішли    наші    предки    на   ту    землю,    оселилися    і    живуть   до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною.

- Ми живемо в Україні, в країні яка багата своєю історією, надбаннями, краєвидами, мелодійною музикою, милозвучною мовою.

Україна – рідний край, золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю.

 Україна – це  щирий та працьовитий народ.

- Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу.

- Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море.

(Звучить пісня «Про Україну»)

Багата і складна історія нашої держави.

·      Так трапилось, що на протязі багатьох століть  розвитку Україна не мала власної державності і єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Речі Посполитій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії та Чехословаччині.

·      На період першої світової війни вся Наддніпрянщина належала Росії, а Західна Україна – Угорщині. Але одним з наслідків першої світової війни був розвал двох найбільших імперій Європи: Російської та Австро-Угорської. Відтоді  розпочалося державне відродження України.

·      У  1917 р. У Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. В результаті неї було  проголошено створення Української Народної Республіки (УНР) та обрано першого президента Михайла Грушевського.    

Подібні процеси відбувалися і в Галичині.  Згодом, у жовтні 1918 року, була  проголошена Західно - Українська народна Держава на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич.

·     А  вже через рік ,22 січня 1919 р., у Києві відбулось урочисте проголошення злуки  Західно - Української Народної Республіки в єдину соборну Українську Народну Республіку.

Відбувалося це на святково прибраній Софійській площі в Києві. Її заповнили десятки тисяч жителів. 

„...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна.  Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є одна незалежна Українська Народна Республіка, віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і на щастя робочого люду”.

Відбулося об’єднання українських земель, а разом з тим - українських традицій, звичаїв, мови, що мало велике історичне значення для українського народу.

  Державним Гербом Соборної України став тризуб. Отже, віковічні мрії Українського народу здійснилися. Україна стала єдиною (соборною) державою.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

 Мова – це душа народу. Найдорожче для людини – це думка, а вся солодкість думки в рідній мові.

(Звучить пісня «Зелене жито, зелене»)

Посвята в читачі (для учнів 1-х класів)

                     Ірпінська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №3

                 Ірпінської міської ради Київської області

                                              

Посвячення в читачі. Зустріч з книгою.

Мета: Показати значення книги в житті людини, формувати комунікативну компетентність, виховувати любов до книги, культуру читання, бережливе ставлення до книги.

Обладнання: Книжкова виставка «Книга – це твоє майбутнє». Плакати – вислови про книгу «Книга – вікно у світ». Малюнки про книги. Магнітофон.

Хід уроку.

Бібліотек.

Доброго дня, дорогі мої друзі! Сьогодні ви завітали в будинок, у якому живуть книги. Цей будинок зветься «бібліотека».

Читайте! Читайте!

Читайте! Читайте,

не поспішаючи,

аби не втратити жодної краплі

каштанового змісту книги.

                      (К. Паустовський)

Перелік прислів’їв про книги.

1. Книга – джерело знань.

2. Золото добувають із землі , а знання – із книги.

3. З глибини моря добувають перлини, а з глибини книги – знання.

4. Книжка – маленьке віконце, а через нього весь світ видно.

5. Читання – найкраще навчання.

6. Хто багато читає, той багато знає.

7. Одна книга тисячі людей навчає.

Бібліотекар.

Сьогодні ми з вами помандруємо до царства самої Королеви Книги. Але перш ніж потрапити туди, потрібно здолати перешкоди й виконати всі завдання. Запрошуємо вас до царства Загадок.

1. Прийшла кума з довгим віником

На бесіду з нашим півником,

Схопила півня на обід

І замела мітлою слід.

                             (Лисиця)

2. Є в лісі молоток

Він стукоче: «Цок, цок, цок»,

А ще гарно він літає

І дерева захищає:

Рани їхні він лікує,

Реставрує, ремонтує.

Кожен з вас повинен знани,

Як же «молоточка» звати?

                                 (Дятел)

3. Ось до класу всіх скликає

Голосистий цей дзвінок.

І ми радо поспішаєм

Не в садок, а на урок… (урок).

4. Ходить хмуро між дубами, хижо клацає зубами.

Весь, як є, - жорстока лють,

Очі так її і ллють

Зачаївся ось, примовк

Грізний звір цей, звісно…(вовк).

Бібліотекар.

Молодці! А зараз діти слід упізнати героя, від імені якого йде розповідь:

1. Я вирішив подорожувати світом. Я  гадав, що всі люди так само добрі, як мої бабуся і дідусь.. Але виявилося, що в цьому світі мешкають злі і жорстокі і хитрі… (колобок).

2. Жила – була маленька дівчинка, мама любила її, бабуся ще дуже. На день народження бабуся подарувала їй червону шапочку…(«Червона шапочка»).

3. Запросили вовк, ведмідь, дикий кабан і зайчик лисичку з ним на обід. «Добре, я з ним прийду, а ви ховайтесь, бо він вас розірве», - каже лиса. («Пан Коцький»).

Стукіт в двері. З’являються Мальвіна та Буратіно.Мальвіна тягне його за руку. Він опирається.

Буратіно. Не хочу! Не буду! Не хочу й не буду!

Мальвіна. Ні, ви будете, Буратіно! Будете вчитися і слухати, і читати!

Буратіно. А навіщо мені вчитися? Я і так усе знаю!

Мальвіна. А що Ви знаєте?

Буратіно. Знаю, що груші ростуть на вербах, знаю, що 2+2 буде...5! Що можна закопати золоту моне­ту на Полі Чудес у Країні Дурнів і з неї виросте Велике дерево з грішми.

Мальвіна. Нічого Ви не знаєте, Буратіно. Будемо вчитися. Пробачте, шановна Королево Книга. До­поможіть мені навчити Буратіно читати. Ви же знаєте, він продав азбуку й зовсім не знає гра­моти.

Королева Книги. Діти, а може, візьмемо Буратіно до нас у школу?

Буратіно. Візьміть, благаю, візьміть! А то Мальвіна вже замордувала мене - ніякого вільного життя. Я хочу стати справжнім учнем!

Королева Книга. Діти, візьмемо його? Ну що ж, за­лишайся. І пам'ятай, що тільки старанною працею у навчанні ти зможеш стати справжнім учнем.

Ось тобі, Буратіно, буквар. Вивчай азбуку ра­зом із нашими учнями. А ти знаєш, як треба по­водитися з-книгою?

Буратіно. Ні.

Королева Книга. Щоби книги могли довго служити, Ви повинні їх берегти. Мальвіно, допоможи мені, прочитай правила поводження з книгою.

Мальвіна. Беріть книгу чистими руками.

Буратіно. О, я їх ніколи не мию.

Мальвіна. Не читайте книжку під час їжі.

Буратіно. А коли ж її читати?

Мальвіна. Не загинайте аркушів — користуйтеся закладками.

Буратіно. То, може, краще замість закладки поклас­ти «Снікерс»?

Мальвіна. Для того, щоби книга або підручник до­вше служили вам, обгорніть їх.

Буратіно. А в мене жодна книга не обгорнута.

Мальвіна. Це дуже погано, Буратіно. Вам потрібно виправлятися. Діти, а ви запам'ятали правила по­водження з книгою?

Буратіно. А давайте послухаємо пісню про мене.

Звучить пісня з кінофільму «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно».

Бібліотекар. Діти, а зараз ми вирушаємо в Країну Казок. Проведемо конкурс.

Королева Книга

1.   Хто з цих казкових персонажів підібрав стрілу Івана-Царевича?

а)   Дюймовочка,

б)   Царівна-жаба,

в)   Попелюшка,

г)   Баба-Яга.

2.   З якої рослини добра фея зробила карету для Попелюшки?

а)   Гарбуза,

б)   полуниці,

в)   огірка,

г)   берези.

3.   Кого з казкових героїв Сірий Вовк направив на довгу дорогу замість короткої?

а)   Попелюшку,

б)   Василину Прекрасну,

в)   Червону Шапочку,

г)   Дюймовочку.

4.   Хто з цих котів був доброзичливим, хто казав: «Ребята, давайте жить дружно»?

а)   Матроскін,

б)   Базиліо,

в)   Леопопьд.

Бібліотекар. А зараз ми з вами вирушаємо в Цар­ство Поезії.

Буратіно. А можна й мені, Королево Книга, пограти з дітьми?

Королева Книга. Так.

Буратіно. Давайте з вами складати вірші. Дорифмуйте мої рядки:

Діти, звісно, вчаться в... (школі)

А комбайн працює в... (полі)

Ми лікуємось в... (лікарні)

А стрижемось в... (перукарні)

Ліки ми берем в... (аптеці)

А книжки — в... (бібліотеці).

Які ви молодці, хлопчики й дівчатка.

Королева Книга. А зараз Мальвіна прочитай вірш, а ви будете відповідати на її запитання,

Мальвіна. Каждый детеныш вырастает, а кем он становится, когда вырастет? Давайте попробуем ответить на этот вопрос вместе с поэтом Александром Шибаевым.

  

Кто кем становится?

Жил-был маленький щенок.

Он подрос однако,

И теперь он не щенок — .

Взрослая... (собака).

Жеребенок с каждым днем

Подрастал и стал... (конем).

Бык, могучий великан,

В детстве был ... (теленком).

 Толстый увалень баран —

Тоненьким... (ягненком).

Этот важный кот Пушок —

Маленьким... (котенком).

А отважный Петушок —

Кро-о-хотным,;. (цыпленком).

А из маленьких утят

Вырастают... (утки).

Молодци, ребята!

А теперь давайте послушаем и стацуем танец «Маленьких утят».

Лунає пісня «Маленьких  утят».

Королева Книга. Ви так довго мандрували, щоби по­трапити в мої володіння. Усі вірші, загадки, пісні, казки є на сторінках моїх книжок. І тому всю свою подорож ви були в моєму Королівстві Книг.

Ви дуже розумні, кмітливі й добрі діти. Ви мені сподобалися, і тому я надаю вам право ко­ристуватися книгами з мого королівства. Але як кожен громадянин цієї країни, ви повинні дати обіцянку. Повторюйте за мною.

УРОЧИСТА ОБІЦЯНКА. Ми, учні 1-го кла­су, вступаючи в ряди читачів шкільної бібліотеки, урочисто обіцяємо: поважати книгу, виконувати правила користування нею: не рвати, не бруднити, не малювати в ній.

Діти (разом). Обіцяємо!

Королева Книга. Якщо книжці потрібна допомога, зробімо все, щоби вона «не хворіла».

Діти (разом). Обіцяємо!

Королева Книга. Ніколи не проходити спокійно повз тих, хто ображає книгу.

Діти (разом). Обіцяємо.

Мальвіна

Багато мусим знати

Про все, що є навкруг,

Тож слід книжки читати

Бо книга — вірний друг.

Вона поможе, друже,

Обрати вірну путь.

Де б ти не був, мій друже,

Про книгу не забудь!

Бібліотекар. Любі першокласники! Ми дуже раді, що шкільна бібліотека поповнилася новими читачами. Двері бібліотеки завжди відкриті для вас. У добру щасливу подорож Королівством Книг.